зарубувати

-ую, -уєш, недок., заруба́ти, -а́ю, -а́єш, док., перех. і без додатка.

1) Убивати сокирою, шаблею і т. ін. || Убивати на м'ясо (свійську птицю).

2) Робити зарубку на чому-небудь.

••

Заруба́ти [собі́] на но́сі — а) добре, надовго запам'ятати; б) укріпитися в певному намірі, думці і т. ін.; втокмачити собі в голову.

3) розм. Вганяти сокиру в дерево.

4) тільки док. Почати рубати.

5) гірн. Розкривати пласт (руди, вугілля і т. ін.), готуючи його для відбою.

6) перен., розм. Відхилити, відкинути внаслідок розгляду, обговорення; забракувати, забалотувати.